Косів у Франику

Минулої неділі до Франківська спустились хлопці з гір, щоб дати нам рівнинним уявлення про їхню карпатську музику.

Косівська музика – це не тільки цимбали і трембіта. У «Кімнаті Фенікса» стіни тряслись від дечого нового, чого, можу запевнити,  ми раніше точно не чули. Акустична програма у виконанні рок-гурту «Лангольєри», реп-проекту «Sensar» і чернівецько-косівського хлопаки Сашка Хтоце витворила щось якісно нове.

Напевно, це була суміш року, репу і гуцульських мотивів,  приправлених східними нотками і ще чимось, а чим саме збагнути не зміг. Химерні, але досить красиві мотиви мені сподобались. Не знаю навіть, як назвати той жанр, у якому хлопці виконували свої пісні. Перед моїми очима чомусь поставав Пакистан, скелясті жовті гори , піщані рівнини і дикі звірі, які тихо крадуться у високій траві.  З іншого боку було чути знайомі гуцульські мелодії, як наприклад  «Аркан». А «пісня про Довбуша» у виконанні репера Тараса Пасимка внесла щось нове у моє розуміння цієї пісні.

Музика в суміші із філософсько-патріотично-соціально гострими текстами зробили своє. В цілому я задоволений. Чого не скажеш про сусідів зверху, які чомусь були не в захваті, особливо від шикарного басового звучання джембе. Жаль, але через нього було також погано чути вокал.  Звісно час від часу таки бракувало дісторшину на гітарки, тоді і подрайвувати можна було б трішки більше. Та сподіваюсь, що почую хлопців ще не раз уже на великій сцені, і вони гідно зіграють Косівський рок.

А тепер підсумок: черговий квартирник пройшов успішно. В тому, що він вийшов за рамки Франківська можна уже не сумніватись. Далі, щиро сподіваюсь, все буде нестись по наростаючій. А раптом через деякий час і сам Ерік Клептон завітає на гітарці пограти. )
http://sensar.if.ua/

Псевдо "Фест" у Вовчинцях, і знову щось нове

В гірському масиві поблизу села Вовчинці пройшов перший і, сподіваюсь, не останній Псевдо «Фест».

        Добирались ми сюди 57-им пижиком і йшли від зупинки ще хвилин  п'ятнадцять. Спочатку перед нашими очима постала простора галявина-амфітеатр і натягнутий між акаціями тент.  Всі виглядали задоволеними перебуванням там, адже пейзажі були дійсно кльові, як і публіка. От ще б  якби не кравасісі, що нещадно пили нашу кровцю, то було б, як в раю. До речі, дехто не витримав натиску цих маленьких монстрів і втік ще до початку дійства.

Про все це дійство загалом і в деталях мені вдалось поговорити із організатором Владом Сохою.

-             Владе, як тобі в голову стрелила така от думка організувати і провести даний захід?

-          Хотілось відтворити атмосферу  фестивальної свободи, бо всі ми вдосталь ситі містом. Було величезне бажання  вийти на природу та відпочити від усієї цієї метушні. Я бачу, що молодь зараз рідко виходить навіть просто погуляти.  А цей «Фест» якраз  має характер  трохи  туристичного і мистецького напрямку.

-          Що відбулось і що буде відбуватись?

-              Ми зробили альпіністську переправу  і слайк-лайн, де кожен охочий може спробувати себе в ролі екстремала. А ще тут зібрались молоді люди з гітарами, тож думаємо зіграти крутий джем-сейшн. Зараз виступатиме Фауст. Ще планується показ німого кіно в музичному супроводі. Специфікою «Фесту» є те, що тут немає алкоголю. Ми просили не приносити з собою і не розпивати. А щодо місця, Вовчинецьких пагорбів, то  тут місцевість найбільше схожа на фестивальну. А так, як це дуже близько від Франківська, кожен може сісти на маршрутку і доїхати сюди за 2 гривні.

-              Чому ти обрав саме таку назву, Псевдо «Фест»?

-              Спочатку хотілося назвати, щось на кшталт «Відкриття фестивального сезону». Зрозуміло, що після цього вікенду почнуться фестивалі. Хоча вже пройшли деякі ,наприклад  «Черемош» і фест у Кам’янці-Подільському. Зрозумів, що назвати цей захід так гучно було б трохи  пафосно, бо це не фестиваль, а спроба витягнути людей на активний відпочинок. Перебираючи назви я зрозумів, що цей захід є спробою відтворити той дух, коли люди після концерту збираються гуртом і починають грати та співати для свого задоволення. От звідси і появилась назва Псевдо «Фест», як щось маленьке, така собі спроба наслідування.

-              Мені здалось, що це захід для лінивих, тих, кому впадло їхати кудись далі, ніж до бабці в Тисменицю . Адже буквально за 20 хвилин з центру міста можна потрапити сюди. Ти задумувався над цим?

-              Розумієш, щоб організувати це десь далеко, треба витратити набагато більше зусиль, везти апаратуру, людей. З іншого боку, буде ще літо і народ ще встигне наїздитись по різноманітних фестивалях, яких цього року має бути дуже багато.

-          Я бачу тут натягнуте біле  простирадло. Скажеш для чого воно?

-              Як вже було сказано, ми плануємо показ німого кіно. Це буде німецький фільм «Артист»/«The Artist». Пам’ятаю, ще 2006-го року в Франківську був кінотеатр під відкритим небом, але це було не німе кіно. Це було круто, тож хочеться продовжити цю традицію і провести в новому більш сучасному руслі.

-              І останнє, напевно, банальне питання. Чи плануєш робити щось подібне ще раз?

-               Раніше такої думки не було, але коли побачив, що люди охоче ідуть на подібні заходи, то зрозумів, що  було б непогано розширити масштаб цього «Фесту». І наступного разу зробити щось більше: сцену поставити, учасників запросити. Хочеться організувати щось грандіозне. 

Ходить сон коло вікон

Весняні ранки поетична річ. Місто почало вбиратись у зелене та біле: цвіт з вишень, яблунь та інших плодових дерев не тільки радували око, а ще й наповнювали повітря смачними запахами. Воно було ними насичене настільки, що вдихнувши його на повні груди напивався весною під зав’язку. Відчуття просто нереальні, як уві сні. Хоча… ця фраза краще підходить для даного квартирника.

З нього я повертався дуже пізно, тобто дуже рано. Надворі уже було світло, а перші пижики, як жовті субмарини, прорізали простір недільного ранку. В таку от пору я й крокував додому. Невиспаний, навіть попри те, що квартирник присвячувався снам.  Але цілком задоволений, бо там було реально кльово і затишно.

Якщо закінчити поетизування і захоплення весною та перейти до нічного дійства, то скажу я вам так, фраза «це було наче уві сні» не зовсім підходить тому, що містить в собі надмір пафосу. А оскільки ні пафосу ні лоску там не було, то відповідно так про свіжий квартирник, говорити не буду. Скажу інакше. Це вечірнє дійство, яке наповнило атмосферу дрімотним духом повністю виправдало свою назву.  Ми не тільки ділились власним досвідом про прогулянки в підсвідомому, а ще робили ловців снів, і дивились про це все фільми, варто сказати, навіть непогані. А якщо комусь не хотілось дивитись, то можна було безпосередньо попрактикувати, місця вистачило всім  =).

Приємно коли в «КіМнаТі Фенікса» щоразу відбувається щось нове і воно дійсно неповторне. Якщо минулого квартирника ми розмальовували усе фарбами, то тепер пішли блудити по закапелках царства Морфея. Народ  у нас ще той, віднайшлось багато охочих поділитись своїми сновидіннями. Варто зауважити, що говорили про них не тільки у самій кімнаті, а ще й на кухні ,в коридорах та навіть надворі. Так наче всіх це турбувало, але поділитись якось не виходило. І тут трапилась така можливість, гріх не скористатися. Сон – це те, що бачить тільки сновида і ніхто інший крім нього просто не в змозі спостерігати цей процес таким яким він є.

Що читання, що музична програма, що виготовлення ловців снів, та й навіть той момент, коли всі повалились покотом на підлогу в очікуванні фільмів, були варті того щоб на них усіх потрапити. Хочу відзначити тих героїв, які не побоялись і привідкрили двері у власне царство несвідомого потоку фантазій. Ви дійсно молодці. Напевно, я вважаю так тому, що сни є індивідуальною та інтимною справою, знову ж на мою скромну думку. Але особливий респект тим останнім з могікан, які дожили до ранку, і як мені стало відомо, залишились в кімнаті поспати аж до наступного вечора.

Цей квартирник-сонник крута річ, сподіваюсь він ще повториться, в новому форматі і ще з чимось цікавеньким. Бо пора без сонця то така штука, цікава і небезпечна. Хтозна, що там шарудить під вікнами. Може бути злий бабай, а може просто необережний сон.