Ходить сон коло вікон

Весняні ранки поетична річ. Місто почало вбиратись у зелене та біле: цвіт з вишень, яблунь та інших плодових дерев не тільки радували око, а ще й наповнювали повітря смачними запахами. Воно було ними насичене настільки, що вдихнувши його на повні груди напивався весною під зав’язку. Відчуття просто нереальні, як уві сні. Хоча… ця фраза краще підходить для даного квартирника.

З нього я повертався дуже пізно, тобто дуже рано. Надворі уже було світло, а перші пижики, як жовті субмарини, прорізали простір недільного ранку. В таку от пору я й крокував додому. Невиспаний, навіть попри те, що квартирник присвячувався снам.  Але цілком задоволений, бо там було реально кльово і затишно.

Якщо закінчити поетизування і захоплення весною та перейти до нічного дійства, то скажу я вам так, фраза «це було наче уві сні» не зовсім підходить тому, що містить в собі надмір пафосу. А оскільки ні пафосу ні лоску там не було, то відповідно так про свіжий квартирник, говорити не буду. Скажу інакше. Це вечірнє дійство, яке наповнило атмосферу дрімотним духом повністю виправдало свою назву.  Ми не тільки ділились власним досвідом про прогулянки в підсвідомому, а ще робили ловців снів, і дивились про це все фільми, варто сказати, навіть непогані. А якщо комусь не хотілось дивитись, то можна було безпосередньо попрактикувати, місця вистачило всім  =).

Приємно коли в «КіМнаТі Фенікса» щоразу відбувається щось нове і воно дійсно неповторне. Якщо минулого квартирника ми розмальовували усе фарбами, то тепер пішли блудити по закапелках царства Морфея. Народ  у нас ще той, віднайшлось багато охочих поділитись своїми сновидіннями. Варто зауважити, що говорили про них не тільки у самій кімнаті, а ще й на кухні ,в коридорах та навіть надворі. Так наче всіх це турбувало, але поділитись якось не виходило. І тут трапилась така можливість, гріх не скористатися. Сон – це те, що бачить тільки сновида і ніхто інший крім нього просто не в змозі спостерігати цей процес таким яким він є.

Що читання, що музична програма, що виготовлення ловців снів, та й навіть той момент, коли всі повалились покотом на підлогу в очікуванні фільмів, були варті того щоб на них усіх потрапити. Хочу відзначити тих героїв, які не побоялись і привідкрили двері у власне царство несвідомого потоку фантазій. Ви дійсно молодці. Напевно, я вважаю так тому, що сни є індивідуальною та інтимною справою, знову ж на мою скромну думку. Але особливий респект тим останнім з могікан, які дожили до ранку, і як мені стало відомо, залишились в кімнаті поспати аж до наступного вечора.

Цей квартирник-сонник крута річ, сподіваюсь він ще повториться, в новому форматі і ще з чимось цікавеньким. Бо пора без сонця то така штука, цікава і небезпечна. Хтозна, що там шарудить під вікнами. Може бути злий бабай, а може просто необережний сон.