Косів у Франику

Минулої неділі до Франківська спустились хлопці з гір, щоб дати нам рівнинним уявлення про їхню карпатську музику.

Косівська музика – це не тільки цимбали і трембіта. У «Кімнаті Фенікса» стіни тряслись від дечого нового, чого, можу запевнити,  ми раніше точно не чули. Акустична програма у виконанні рок-гурту «Лангольєри», реп-проекту «Sensar» і чернівецько-косівського хлопаки Сашка Хтоце витворила щось якісно нове.

Напевно, це була суміш року, репу і гуцульських мотивів,  приправлених східними нотками і ще чимось, а чим саме збагнути не зміг. Химерні, але досить красиві мотиви мені сподобались. Не знаю навіть, як назвати той жанр, у якому хлопці виконували свої пісні. Перед моїми очима чомусь поставав Пакистан, скелясті жовті гори , піщані рівнини і дикі звірі, які тихо крадуться у високій траві.  З іншого боку було чути знайомі гуцульські мелодії, як наприклад  «Аркан». А «пісня про Довбуша» у виконанні репера Тараса Пасимка внесла щось нове у моє розуміння цієї пісні.

Музика в суміші із філософсько-патріотично-соціально гострими текстами зробили своє. В цілому я задоволений. Чого не скажеш про сусідів зверху, які чомусь були не в захваті, особливо від шикарного басового звучання джембе. Жаль, але через нього було також погано чути вокал.  Звісно час від часу таки бракувало дісторшину на гітарки, тоді і подрайвувати можна було б трішки більше. Та сподіваюсь, що почую хлопців ще не раз уже на великій сцені, і вони гідно зіграють Косівський рок.

А тепер підсумок: черговий квартирник пройшов успішно. В тому, що він вийшов за рамки Франківська можна уже не сумніватись. Далі, щиро сподіваюсь, все буде нестись по наростаючій. А раптом через деякий час і сам Ерік Клептон завітає на гітарці пограти. )
http://sensar.if.ua/

Псевдо "Фест" у Вовчинцях, і знову щось нове

В гірському масиві поблизу села Вовчинці пройшов перший і, сподіваюсь, не останній Псевдо «Фест».

        Добирались ми сюди 57-им пижиком і йшли від зупинки ще хвилин  п'ятнадцять. Спочатку перед нашими очима постала простора галявина-амфітеатр і натягнутий між акаціями тент.  Всі виглядали задоволеними перебуванням там, адже пейзажі були дійсно кльові, як і публіка. От ще б  якби не кравасісі, що нещадно пили нашу кровцю, то було б, як в раю. До речі, дехто не витримав натиску цих маленьких монстрів і втік ще до початку дійства.

Про все це дійство загалом і в деталях мені вдалось поговорити із організатором Владом Сохою.

-             Владе, як тобі в голову стрелила така от думка організувати і провести даний захід?

-          Хотілось відтворити атмосферу  фестивальної свободи, бо всі ми вдосталь ситі містом. Було величезне бажання  вийти на природу та відпочити від усієї цієї метушні. Я бачу, що молодь зараз рідко виходить навіть просто погуляти.  А цей «Фест» якраз  має характер  трохи  туристичного і мистецького напрямку.

-          Що відбулось і що буде відбуватись?

-              Ми зробили альпіністську переправу  і слайк-лайн, де кожен охочий може спробувати себе в ролі екстремала. А ще тут зібрались молоді люди з гітарами, тож думаємо зіграти крутий джем-сейшн. Зараз виступатиме Фауст. Ще планується показ німого кіно в музичному супроводі. Специфікою «Фесту» є те, що тут немає алкоголю. Ми просили не приносити з собою і не розпивати. А щодо місця, Вовчинецьких пагорбів, то  тут місцевість найбільше схожа на фестивальну. А так, як це дуже близько від Франківська, кожен може сісти на маршрутку і доїхати сюди за 2 гривні.

-              Чому ти обрав саме таку назву, Псевдо «Фест»?

-              Спочатку хотілося назвати, щось на кшталт «Відкриття фестивального сезону». Зрозуміло, що після цього вікенду почнуться фестивалі. Хоча вже пройшли деякі ,наприклад  «Черемош» і фест у Кам’янці-Подільському. Зрозумів, що назвати цей захід так гучно було б трохи  пафосно, бо це не фестиваль, а спроба витягнути людей на активний відпочинок. Перебираючи назви я зрозумів, що цей захід є спробою відтворити той дух, коли люди після концерту збираються гуртом і починають грати та співати для свого задоволення. От звідси і появилась назва Псевдо «Фест», як щось маленьке, така собі спроба наслідування.

-              Мені здалось, що це захід для лінивих, тих, кому впадло їхати кудись далі, ніж до бабці в Тисменицю . Адже буквально за 20 хвилин з центру міста можна потрапити сюди. Ти задумувався над цим?

-              Розумієш, щоб організувати це десь далеко, треба витратити набагато більше зусиль, везти апаратуру, людей. З іншого боку, буде ще літо і народ ще встигне наїздитись по різноманітних фестивалях, яких цього року має бути дуже багато.

-          Я бачу тут натягнуте біле  простирадло. Скажеш для чого воно?

-              Як вже було сказано, ми плануємо показ німого кіно. Це буде німецький фільм «Артист»/«The Artist». Пам’ятаю, ще 2006-го року в Франківську був кінотеатр під відкритим небом, але це було не німе кіно. Це було круто, тож хочеться продовжити цю традицію і провести в новому більш сучасному руслі.

-              І останнє, напевно, банальне питання. Чи плануєш робити щось подібне ще раз?

-               Раніше такої думки не було, але коли побачив, що люди охоче ідуть на подібні заходи, то зрозумів, що  було б непогано розширити масштаб цього «Фесту». І наступного разу зробити щось більше: сцену поставити, учасників запросити. Хочеться організувати щось грандіозне. 

Ходить сон коло вікон

Весняні ранки поетична річ. Місто почало вбиратись у зелене та біле: цвіт з вишень, яблунь та інших плодових дерев не тільки радували око, а ще й наповнювали повітря смачними запахами. Воно було ними насичене настільки, що вдихнувши його на повні груди напивався весною під зав’язку. Відчуття просто нереальні, як уві сні. Хоча… ця фраза краще підходить для даного квартирника.

З нього я повертався дуже пізно, тобто дуже рано. Надворі уже було світло, а перші пижики, як жовті субмарини, прорізали простір недільного ранку. В таку от пору я й крокував додому. Невиспаний, навіть попри те, що квартирник присвячувався снам.  Але цілком задоволений, бо там було реально кльово і затишно.

Якщо закінчити поетизування і захоплення весною та перейти до нічного дійства, то скажу я вам так, фраза «це було наче уві сні» не зовсім підходить тому, що містить в собі надмір пафосу. А оскільки ні пафосу ні лоску там не було, то відповідно так про свіжий квартирник, говорити не буду. Скажу інакше. Це вечірнє дійство, яке наповнило атмосферу дрімотним духом повністю виправдало свою назву.  Ми не тільки ділились власним досвідом про прогулянки в підсвідомому, а ще робили ловців снів, і дивились про це все фільми, варто сказати, навіть непогані. А якщо комусь не хотілось дивитись, то можна було безпосередньо попрактикувати, місця вистачило всім  =).

Приємно коли в «КіМнаТі Фенікса» щоразу відбувається щось нове і воно дійсно неповторне. Якщо минулого квартирника ми розмальовували усе фарбами, то тепер пішли блудити по закапелках царства Морфея. Народ  у нас ще той, віднайшлось багато охочих поділитись своїми сновидіннями. Варто зауважити, що говорили про них не тільки у самій кімнаті, а ще й на кухні ,в коридорах та навіть надворі. Так наче всіх це турбувало, але поділитись якось не виходило. І тут трапилась така можливість, гріх не скористатися. Сон – це те, що бачить тільки сновида і ніхто інший крім нього просто не в змозі спостерігати цей процес таким яким він є.

Що читання, що музична програма, що виготовлення ловців снів, та й навіть той момент, коли всі повалились покотом на підлогу в очікуванні фільмів, були варті того щоб на них усіх потрапити. Хочу відзначити тих героїв, які не побоялись і привідкрили двері у власне царство несвідомого потоку фантазій. Ви дійсно молодці. Напевно, я вважаю так тому, що сни є індивідуальною та інтимною справою, знову ж на мою скромну думку. Але особливий респект тим останнім з могікан, які дожили до ранку, і як мені стало відомо, залишились в кімнаті поспати аж до наступного вечора.

Цей квартирник-сонник крута річ, сподіваюсь він ще повториться, в новому форматі і ще з чимось цікавеньким. Бо пора без сонця то така штука, цікава і небезпечна. Хтозна, що там шарудить під вікнами. Може бути злий бабай, а може просто необережний сон.

"Брудні паршивці"

Сьогодні зустрівся із тими людьми з якими товаришував у старій франківській тусовці 3-4 роки тому. Загалом в них нічого не змінилось. Це ще ті скурві сини, пияцюги, музиканти, автостопери, які ведуть антисоціальну діяльність, якщо це можна назвати діяльністю, адже вони нічого не роблять. Алко-хіпі, алко-панки, алко-люди не гребують травою чи іншим вставляючим  ніштяком. Вони можуть нааскати за вечір тисячу гривень і роздарувати своїй друзям, чи пропити відразу ж, не залишивши собі навіть на цигарки.

Це люди, які живуть по максимуму і не жаліють про це (а якщо й жаліють, то тихо). Вони вбивають себе, травлять організм дешевим, можливо дорогим, алкоголем та папіросами. Вони викликають бурю неадекватних реакцій в порєдному соціумі, захоплення у молодого неформального покоління та головний біль в міліціонерів. Але байдужим ніхто не залишається. Кращі сподвижники бітництва та руху хіпі в наших неоукраїнських умовах. Хто вони,  ці забуті та знедолені діти, що добровільно прирекли свою печінку на загибель? Чому обрали саме цей шлях праведного сподвижництва,  вільного і не зовсім прийнятного для суспільства життя?

Є багато людей, яких звичайні люди приписують до неформалів. З них тільки частина називає себе такими, але насправді лише одиниці являються носіями і переносниками контркультури. Життя їхнє коротке, або вкорочене. Доля для них не більше, ніж слово. Дорога являється чимось більшим, ніж тисячі книг і мільйони слів. Алкоголь зводиться до абсолюту і вважається кров’ю богів. Ну і головне, вони не схожі між собою, а тим більше на інших. Є звісно ж ті, хто хоче теж зажити цим дивним життям, але на довго їх не вистачає. Ібо не їх то справа жити «аж так». Для них, справжніх переносників, якщо вже став на цей шлях, то треба йти до кінця. Навіть якщо знаєш, що довго так не протягнеш і здохнеш найближчим часом.

Мабуть, я суджу про загальне з одиничного. Тому, що знаю лише кількох людей з того таємничого кола святенних «брудних паршивців», як назвала їх одна порядна пані, застерігаючи від тісного спілкування з ними.

Але що поробиш, такий я вже є. Знаюсь і з ними, і з цивілами, і навіть з хіпстерами, ба й гопніків кількох знаю. Та звіряючи всі ці групи осіб, справжніми завжди лишаються «паршивці». Брутальні, брудні, обірвані ,часто п’яні і без копійки в кишені. Вони є тими, хто не приховає образи, а пошле прямим текстом, навіть якщо це сам папа римський. У них все по-справжньому:  любов, ненависть, і навіть понти.

І знову ж, напевно це захоплення полягає в тому, що я про них знаю надто мало. Можливо й абсолютно нічого я про них не знаю, а просто дофантазовую, звіряючи з героями Керуака і славнозвісними заокеанськими бітниками, які то й вимерли вже давно, як мамонти. Це можуть бути їхні реінкарнації  чи п’яні випари,що перелітали океани і материки, щоб аж через півстоліття випасти у вигляді дощу на суху і поживну українську землю.

Може і немає нікого, тільки шум та дим. Але моя фантазія вперто малює їх, вічно молодих і п’яних, як у тій пісні. З гітарою за плечима і край дороги. Вони галасують та їдуть кудись далеко.

IF-ART, молоді і перспективні

Цієї п’ятниці у Франківську я відвідав один вельми цікавий захід. «Музичний слем», саме так називався цей вечір авторської пісні, де кожен охочий міг взяти участь і заспівати свою власну. Відбувалось все у вигляді конкурсу, де переможець отримував грошову винагороду. Дане дійство організовували хлопці з мистецького об’єднання IF-ART ,в яких я взяв коротеньке інтерв’ю.

 Давайте для початку хлопці представимось.

Максим (М): Макс.

Андрій (А): Андрій, або Заєць.

Щойно ви провели захід під назвою «Музичний слем». Звідки у вас виникла така ідея?

М: Два роки тому у Франківську відбувся бард вечір, я тоді був просто учасником. Організовувала його Ліля Мелешко. Але після того нічого такого не проводилось , то ж ми вирішили продовжити цю традицію. Назвати так само не вийшло, то ми назву поміняли і змінили трохи сам концепт.

А: В нас взагалі всі ці проекти виникають спонтанно. Маючи таку величезну кількість творчих людей, які зараз проживають у місті можна провести багато заходів. Тож ми були твердо переконані організувати цей «Музичний слем».

Мені відомо, що ви є засновниками такої мистецької організації ,як IF-ART. Можете розказати про це більше?

А: Так ,ми організували таке собі творче об’єднання. Це неофіційна організація, яка займається проведенням різних культурних подій для того, щоб розвивати мистецтво саме у Фраківську, щоб зробити його більш відкритим для молодих митців. Бо якщо взяти до уваги Львів, то там події даного типу проводяться значно частіше. А чим Франик гірший?

Окрім даного слему, у вас за плечима є ще проведені заходи?

М: Ну IF-ART  почався з того, що ми сиділи у парку на лавці. І додумались до того, що так далі жити не можна, треба щось робити. Вирішили того ж дня зробити літературний вечір. Через кілька хвилин ми підійшли у «Мармуляду», домовились про дату, час, відіслали всім запрошення і чекали. Захід вдався просто на ура. Всім надзвичайно сподобалось і ми вирішили тоді розвиватися. Потім зробили хенд-мейд ярмарку в «Бастіоні», а минулого тижня у «Кексі» «Літературний слем», ну і сьогодні «Музичний Слем»

А що плануєте робити в майбутньому, якщо це не секрет?

М: З найближчих заходів 19 травня, на площі «Бастіон» планується зробити день АРТу. Ми плануємо провести його з 10 ранку по 10 вечора. В першій частині буде проводитись хенд-мейд ярмарок, виступатиме вуличний театр «Раданс». А також різноманітні майстер класи. Ну і звісно виступи молодих поетів, письменників, а також пісні під акустичну гітару.

А: А в другій половині заходу ми плануємо  провести концерт за участю Франківських рок-гуртів. Вже зараз запрошено: «Один» , «Патроничі» та «NEW Line».

Який на вашу думку стан мистецтва у Франківську?

М: Франківськ переповнений творчими людьми ,але вони не мають де себе діти.

А: Проблема в тому, що заходів у нас проводиться не так вже й часто, як би хотілось. В тому ж таки Львові, їх там майже щодня 10-15 відбуваються і всі надзвичайно цікаві. А в нас подія один раз на тиждень, або й рідше. І цього явно недостатньо. А людей, які мають талант у нас дуже багато. Просто немає місця де себе показати.

М: Якщо взяти до уваги перший літературний вечір, який ми організовували. То очікувалось близько десяти людей, та прийшло в рази більше, лише учасників було до тридцяти.

У вас є якийсь рецепт, що потрібно робити щоб покращити стан культурного життя в місті?

М: Треба просто зразу робити, а не думати про це. Всі ці обдумування деталей лише затягують і ні до чого путнього не приводять. Головне мати уявлення про те, що ти хочеш бачити і бажання його втілити. Немає чому вагатись. Ми два роки думали щось робити і в результаті нічого, а треба було просто діяти. Якщо не думати а діяти, тоді  з того щось та й буде. Може не все гладко і не з першого разу, але колись точно вийде.

Дізнатись детальніше про мистецьке об’єднання IF-ART  можна тут: https://vk.com/ifart 

"Сплітаючи руки", свято фарби поезії і хорошого настрою

Прийшовши з цього свята фарби і хорошого настрою, я все ще подумки перебував там, бо щось від мене лишилось у тій кімнаті. Здається, я підхопив якийсь дивний вірус , який не можна віднести до списку відомих хвороб, оскільки симптоми його: відчуття позитиву, спорідненості з навколишніми і приємне тепло від спілкування з ними.

Все очевиднішим є те, що Кімната Фенікса стала вже улюбленим для певних кіл молоді місцем, де можна не тільки приємно, але і з користю провести час. Там можна багато чого віддати, але почерпнути ще більше. Натискаючи на дверний дзвінок з печеньками в руках і вже хорошим настроєм, ми потрапили в середину. Згодом було перелізання через гору взуття, маневри попри десятки тіл, зустріч із старими знайомими, знайомство з новими людьми. І звісно ж багато поезії, прози, гарячого чаю і музики.

Перебуваючи серед цього всього, в певний момент я глянув на тих, хто мене оточував, іншими очима,  і зрозумів, що щось змінилось. Так ніби це не просто зборисько хороших, талановитих і активних людей, якими я їх вважав, а щось значно більше. Неначе весь світ став на крок ближчим. Здається, заразила мене таким настроєм Рената. Це дивне відчуття виникло після організованої нею містерії під кодовою назвою «Сплітаючи руки». Тоді ми всі були пов’язані між собою. Не прямо, а через руки один одного, утворивши щось більше, ніж звичайне скупчення людей.

Даний перформанс тримався у суворій таємниці аж до часу проведення. І це добре, тому що ефект від цього лиш подвоївся, а то й потроївся. Насправді його  можна назвати святом фарби, декларацій хорошого настрою і єднання.  Хоча, не знаю як ще назвати те, що відбулося. А після цього, понеслось і перетворилось у хорошу забавку, де кожен з присутніх відчув себе знову дитиною. Всі пацькали у фарбі руки, обличчя, футболки, розмальовували стіну, яка була заздалегідь для цього приготована. Сподіваюсь, що проживе вона дуже довго і обросте новими записками та, як мені стало відомо , фотографіями.

Насамкінець хочу виразити величезну подяку Андрію (організатору сьогоднішнього квартирника), адже саме на ньому відбувся мій дебют, як поета-декламатора.  А також господарям і всім хто був присутній. Маю найщиріші і найсвітліші сподівання щодо організації і проведення нових квартирників. Дякую всім за подарований настрій і хорошу підзарядку . До нових зустрічей.

 PS. Детальніше дізнатись про «КіМнаТу Фенікса» та все інше можна тут : https://vk.com/phoenixroom

Новий "Горизонт". Те, що відкрилось неочікувано

Ось він – «Горизонт» відкрився переді мною. Цей дивний симбіоз поезії, прози, музики і звісно ж молодості, чи то пак, юності.  Признаюсь, що пішовши в бібліотеку (оскільки  саме там відбувалась презентація), я не сподівався побачити слонів, адже відомо, що реальність може розчарувати, тож  просто очікував.

Ліричне, інтимне, соціальне, часом графоманське, і навіть чудернацьке місиво – такий  собі гоголь-моголь з усього підряд. Думаю, що все воно піддавалось перетравленню, але коли його забагато, починає трішки нудити. Здається, саме це й сталося зі мною. Може й не було б так, якби не офіційні костюми, гладжені сорочки, рябенькі сарафанчики та ті пафосні дядьки і тітоньки, невідомого мені походження, що з експертними і відшліфованими мінами поважно кивали головами. Ну і, можливо, те, що відбувалось усе так, наче ми не на презентації молодіжного літклубу, а на уроці.  Прошу шанованих учасників не ображатись на мене, адже зрозуміло, що це не від них залежало.

Це звісно стосується декорацій, а от щодо самої молодої творчості, то послухати було що. Трішки прикро, що всього сказаного було аж надто багато, оскільки моя свідомість просто вимикалась на певних етапах і ловила часом уривки, а часом тільки окремі слова. Як от наприклад: «сатана».  Це здається було закінченням  якогось вірша, кривавого і цікавого. Якби не безперервний потік інформації, то зловив би його повністю. Чи ось: «Додо розмовляла із своїм улюбленим горщиком», здається, саме з цього моменту я почав уявляти все це, і мене майже понесло у помаранчево-рожевий світ. Кажу все серйозно і не маю на меті образити когось. Окремої уваги заслуговує Василь Дорошенко із своїм майстерно прочитаним есе. Цього учасника я б послухав залюбки ще раз. Та й не тільки його, бо є кого  і що слухати.

Можливо, через те, що звик до «підвальних» і не настільки офіційних заходів, я почувався незручно, наче не в своїй тарілці. То ж в загальному щось до мене могло не дійти, але запевняю вас, що то дрібниці. Щодо самого «Горизонту», то тут все простіше: хлопці і дівчата стараються. Молодці! Не збрешу, що від кількох речей ловив кайф. Щось закидало мене у паралельну реальність, а від чогось навіть мурашки по шкірі пробігали. Радий буду бачити цих молодих письменників на все тих же любих підвальних і андеграунд них заходах подібного штибу. Слонів я так і не побачив.

Анонс цікавих подій на залишок квітня

Вітаю шановні браття і сестри )
Весна прийшла, Франик оживає, і життя в нашому славному місті продовжується.
Отож, знову кидаю ссилочки на події, що відбуватимутьсядо кінця місяця:
11 квітня - 16.00 - презентація літературного клубу "Горизонт" https://vk.com/event52239012
12 квітня 16.00 - туса під гітарки, Свято зустрічі Справжньої Весни https://vk.com/event51585889
12 квітня 17.00 - для тих хто хоче почути щось мудре: лекція на тему "Людина і суспільство проблеми та перспективи" https://vk.com/event52231297
14 квітня 18.00 - квартиртик "Сплітаючи руки" https://vk.com/event51972093
15 квітня - зачиняється псевдо арт-кафе "Мармуляда"
19 квітня - презентація новго синглу гурту "Пан Пупец'" https://vk.com/panpupec
20 квітня - 19.00 - Ю.рок фест https://vk.com/u.rock.fest (має бути весело)
20 квітня 15.00 - посиденьки з Семеном Ісаєвим https://vk.com/event52218845
21 квітня 15.00 - Бардвечір (рекомендую прийти всім, тому що бард - це завжди класно) https://vk.com/event52287518
27 квітня - 17.00 Metal cover party - 4 https://vk.com/event50977840

І це поки що Всі відомі мені на квітень заходи, які відбуватимуться у нашому місті.
Велике прохання до читачів, при появі якогось нового, що тут не висвітлюється, повідомте, і він... а я певен в цьому, через деякий час буде красуватись поміж іншими.
Дякую всім за увагу, чекаю зворотного звязку.

Квартирник як концепція

Цієї п’ятниці відкрив для себе абсолютно нове явище – квартирник. Звісно нове воно тільки для мене, оскільки існує вже від далеких вісімдесятих, щоправда переважно на території пострадянських країн. То що ж це за штука така, квартирник?

 Виявляється що це звичайнісінький концерт,  а також поетичне читання, перформанс, вечірка, кінопоказ, та будь-що, тільки воно запхнуте в одну квартиру.  Хоча площа і зменшується ,але функції, себто грані  даного явища, збільшуються. Будучи вміщеним на кількох квадратних метрах, це вже не просто вистава чи показ, а ще й Місце, Тусовка, Концепція, Дія в собі і для себе.

Не вдаватимусь в історію про те, який квартирник був першим,  де і як така річ взагалі виникла, що за люди погодились давати концерти... на квартирі. Тому що, знайти все це можна на численних сайтах і в ще більшій кількості - статтях. Описувати той, на якому я мав щастя побувати, теж не збираюсь, оскільки словами це не передати, ну і ще є просто шикарні фото звіти, вони розкажуть більше ніж я. (ІМХО: краще раз побачити, ніж сто раз почути)

А розказати я хотів би про концепцію квартирника як такого. І про те, наскільки це крута штука. Значить так, по-перше квартирник – це Дійство (вищеперераховані: концерт, поетичне читання, перформанс, вечірка ,кінопоказ, імпреза, карнавал і те пе.) Оскільки для організації якогось дійства на «солідній» сцені треба вивалити немалу кількість грошей, нервів, а також зусиль, то для організації квартирника достатньо домовитись із господарями квартири, подбати про декорації і запросити своїх знайомих, колег, друзів і просто зацікавлених людей.

По-друге, а можливо по-головне – це Тусовка, де зустрічаються старі добрі друзяки, які не бачились вже дуууже давно, там же ж знайомляться з близькими по духу людьми. Це місце, де можна просто потриндіти про все на світі, і головне знайти співрозмовника, оскільки якихось «невтємих» там практично немає. Також можуть обговорюватись різні питання: проведення наступного квартирника, створення нових гуртів, обмін досвідом, а може просто планування про майбутнє захоплення світу. =) Для подібних речей завжди є кухня, або якийсь інший незайнятий куточок.

І по-третє, поки що по-останнє – це Рух. Можливо звучить надто патетично і пафосно, та мені якось до сраки. Адже я в захопленні від того що відбулось і малюю все у рожевих тонах, чого явно не роблять сусіди даного дійства. Гріє душу той факт, що відбувається Щось, робиться, а не сидиться по своїх домівках. І воно дійсно варте уваги, того щоб про це згадали. Сподіваюсь ці починання зроблять своє добре діло. Успіхів =)

До речі, якщо вас зацікавить, то тут: https://vk.com/phoenixroom ви можете більше дізнатись про сам квартирник їх господарів (Рената і Андрій) і організаторів. Можливо наступного разу  потраплю саме на ваше дійство.

"Збір книжечок для діточок", і просто хороші справи.

Радий , що соціальні мережі приносять хоч якусь користь.  Позавчора шарячись по нетрях «Контакту» , знайшов дійсно вартий уваги захід. Не якісь там розпродажі, дискотеки, або ще якась дурня, а збір книжок для дітей-сиріт. І тут то я зрозумів, що саме цю хорошу справу можна виконати. Щось на кшталт того, як роблять пластуни:  одна хороша справа за день . Чи щось таке. Уже й не пам’ятаю.

Оскільки книжечки дитячої в мене не було з собою, то я зробив простіше.  Того ж дня просто пішов у книгарню і купив її.  Скажу, що в «комісійці» ( в Букіністі, що на вул. Незалежності)  є недорогі і якісні книги. Після цього всього захотілось дізнатися побільше про саму ідею і організаторів даного дійства.

Тож після кількох хвилин переговорів мені вдалося набити здибанку з організаторкою акції «Збір книжечок для діточок»  Інною Вацик.

- Привіт Інно, для початку розкажи трішки про себе. Хто ти? Чим займаєшся в житті? Що поробляєш на дозвіллі?

-          Ну, я – людина. =) Різна. Зараз  я студентка педагогічного інституту, вчуся, вчу, живу, займаюсь різними проектами. Знаходжу їх всюди, де тільки бачу, переважно в Інтернеті. Долучаюсь до заходів, які цікавлять і є, на мою думку, важливими. Захоплююсь музикою, обожнюю писати. На разі, все.

- Можеш конкретизувати чим саме займаєшся, як у творчості так і в інших проектах?

-          Зараз я є редактором студентської газети. Думаю, що це важливо, бо ми говоримо про явища, події та людей, про які варто згадувати і які треба знати. Інші мас-медіа це незавжди висвітлюють. Також люблю грати на фортепіано. А, недавно Миколайко мені приніс гітару, вчуся перебирати струни.. Звісно ж цікавлюсь хенд-мейдом. Займаюсь квілінгом. Насправді це робити неважко і цікаво. А творчість, вона є всюди, тільки треба вміти її знайти.

- Розкажи, будь ласка, про таку річ як «Писачка», адже саме ця організація займалась збором дитячих книг.

-          «Писачка» здається існувала завжди, але теперішньої форми вона набула пізніше. Починалось із стінгазет  та організації якихось веселих заходів, для себе, студентів спеціальності ПОА (Початкова освіта. Англійська мова) у педагогічному інституті. Ідейником і натхненником був і є наш викладач англійської Сергій Мирославович Сидорів, а ми вже розвинули ідею. Її метою є створення комфортної обстановки для розвитку творчої особистості у рідному інституті та поза його межами. Писачки пишуть, малюють, знимкують, співають, танцюють, лицедіють, благочинять. Зробили купу газеток. Видали багацько авторських творів. Зняли не одне відео. Нещодавно робили відео-проект до Дня закоханих:  опитування про день Валентина.  Питання було таке:  «Що є для вас 14 лютого:  День психічнохворих чи День закоханих?» Маємо цікавущий матеріал, який зараз монтуємо.

- Дуже круто, що є такі ініціативні групи. І, на мою думку, громадська ініціатива врятує світ. А тепер до головного. Збір книжечок для дітей. Побачив я  цей захід, організований вищезгаданою «Писачкою»,  в соцмережі. Сама ідея мені сподобалась відразу, тому й так цим зацікавився. Звідки взагалі виникла думка зробити такий  збір книг?

-          В Інтернеті я вичитала, що 2 квітня – Міжнародний день дитячої книги.  В інституті це відзначалось, але на якомусь офіційному рівні: збирали всіх у актовій залі, говорили напутнє слово, там конкурси, концерти і так далі. Знову-таки, Сергій Мирославович дав ідею зробити щось інше: подарувати це свято тим, кого воно стосується, але до кого не доходить.  Чому б не піти до дітей, якщо це міжнародний день саме дитячої книги? Ми  створили групу в неті  та ініціювали збір книжок.

- Проте вразив мене більше сам факт збору книжок для дітей-сиріт. Я так розумію, що ця проблема вам не байдужа.

-          Так, ми хотіли не тільки прийти і принести їм ці книги, а ще й почитати їх, провести з дітьми час. Я ніколи ще не була в дитячому притулку. І планую, що коли матиму сім’ю, то обов’язково всиновлю дитину. А раніше я взагалі не була надто соціально активною.  Хоча бажання було, але не зналось, як це зробити. З «Писачкою» це стало реальним і підштовхнуло все-таки здійснити давнє бажання.

- Так як я дізнався про цей захід з соцмережі «Вконтакті», то б хотів дізнатись, як ти ставишся взагалі до такого явища в  сучасному світі?

-          Звісно соціальні сітки  забирають дуже багато часу, але якщо їх раціонально використовувати, то звідти можна почерпнути дуже багато корисної інформації. Можна через них поширювати інформацію про себе, свою діяльність, знаходити і співпрацювати з однодумцями. Не з кожним є можливість поспілкуватись, навіть по телефону. А інтернет дає таку можливість.

-          Як мені стало відомо того ж дня подібну акцію робила організація «Спільними зусиллями». Чому ви просто не приєднались до їхньої акції?

-          Вони взагалі молодці. Я зраділа, коли дізналась, що про їх акцію. Але мені здається, що чим більше буде різних організацій, волонтерів, акцій – тим краще, бо ми разом охопимо більшу аудиторію.

-          А як було в самому дитячому притулку? Як все пройшло?

-          Все буває вперше. Спочатку ми були розгублені, але потім все стало на свої місця. Нас було більше десятка, ми розбились на групи і почали спілкуватись з дітьми. Виявилось, що у них дуже відкриті душі. Вони позитивні і бажають бути потрібними. Ми не прийшли їх туди жаліти, а допомогти повірити в те, що в світі є багато хорошого. Коли ми прощалися, в мене аж мурашки по шкірі пробігли. Якось за такий короткий час звикла  до них. І ми будемо ще до них ходити! Можна ж просто прийти і поспілкуватись з дітками, необов’язково знову приносити книги абощо. Просто почитати принесені раніше книги, помалювати, поспівати, поговорити, порадитися, провести разом з ними час.

Щодо цих прекрасних людей, які робили даний захід от коротко що вони собою являють і де їх можна знайти:

"Запрошуємо усіх, хто розуміється та любить вільне мистецтво, мандри, творчість і діяльність долучати свої вібрації та натхнення. Усі наші проекти ми задумуємо і реалізуємо спільно з однодумцями. Час перестати думати, що пухлина, ім’я якій є “держава” здатна думати про щось, окрім золотих корит і дірявих унітазів. Долучайся. Гурт неформатної молоді Писачка. www.vk.com/pysa4ka  . Email:  pysa4ka@gmail.com,  mazepi10@gmail.com  "

Увага! халявка!!
https://vk.com/blokesh_if
сьогодні о 20.00 в "ГарМИдері" виступатиме польський гітарист, композитор, бард Куба Блокеш. Хоч його жодного разу і не чув, але для тих, в кого є трохи вільного ввечері часу, небагато грошей, і бажання кудись піти, то думає цей захід для вас. )

Вже Квітень. Отже пора дивитись на анонси подій,які відбуватимуться посеред весни.

3 квітня - о 18:00 в КМЦ «Є» Презентація книги «Ланскнехти Галицької армії» https://vk.com/landsknehtyga

5 квітня о 18:00 в КМЦ «Є» презентація книги «Лахмітник» Олексія Жупанського https://vk.com/lahmitnyk
 5 квітня - WE ARE!!!у Франківську ВХІД ВІЛЬНИЙ!!! https://vk.com/event51230502

6 квiтня (але то у Львові) Арт-фестиваль "ЕКОНЯКА" https://vk.com/econyaka_2013
6 квітня - рок Ера у кафе "Браво" по вул. Височана 14. https://vk.com/rockera

12 Квітня – о 16.00 Туса під гітарки. Свято зустрічі Справжньої Весни https://vk.com/event51585889

13 квiтня - о 19:00 (знову Львів) концерт Сергія Бабкіна https://vk.com/babkin.lviv

15 квітня – закривається «Мармуляда»  https://vk.com/marmulyada

26 квiтня -  о 19:00 Vivienne Mort в Івано-Франківську (але  не Факт що відбудеться) https://vk.com/event51656798

27 квiтня -  о 17:00 METAL COVER PARTY – 4 https://vk.com/event50977840

На даний момент, це поки що всі відомі мені на квітень заходи, по ходу появи нових це все буде редагуватись і доповнюватись. А відвідані заходи описуватись.
Успіхів і гараздів. )

Цього року в Івано-Франківську спостерігався доволі активний березень. Мається на увазі саме в концертному плані. Як відомо, концерти у Франківську відбуваються не надто часто, а якщо щось таке і трапляється, то це неабияка подія. Звісно ж річ іде про різного типу і масштабу Рок концерти, дізнатись про які можна тільки завдяки тому, що тебе хтось особисто на нього запросить, або ти побачиш в соціальній мережі , десь на стінці новин оголошення про проведення такого от заходу.

Так от, цей березень завалив кількістю.

2 березня – METAL COVER PARTY ІІІ

8 березня - Positive Impact -hardcore show- Ivano-Frankivsk

16 березня, аж три концерти - EPOLETS в Івано-Франківську, Акустична весна, Благодійний РОК-Концерт.

22 березня - Рок-Весна

23 березня - Фільтр фест № 2

29 березня - Хата мого вуйка (поетичний квартирник + вечірка)

31 березня - Акустичний вечір

Всього дев’ять відомих і не надто концертів, вечірок та інших заходів. Як на один місяць і тим більше на таке місто, як Франик це багато.
Треба похвалити кожного з організаторів і учасників даних заходів. Оскільки видавати нормальні концерти зможе не кожен. Ну і висловлювати сподівання, що на цьому не закінчить, а буде проводитись ще і ще багато чого цікавого у нашому місті.

подивився оскароносний фільм "Джанго Вільний"
http://kinovonline.net/load/dzhan_o_vilnij_django_unchained_ukrajinskoju/59-1-0-15205
Дізнавшись що вона отримала два "Оскара" вирішив потратити кілька годиш свого життя на це
"Кристоф Вальц и Леонардо Ди Каприо за свои актёрские работы были удостоены нескольких премий сообществ кинокритиков со всего США, а сама картина была выдвинута в четырёх номинациях на «Золотой глобус», включая за лучший драматический фильм года. Победила в двух категориях: «Лучшая мужская роль второго плана» для Кристофа Вальца и «Лучший сценарий» для Квентина Тарантино. На 85-й церемонии вручения премии «Оскар» картина была представлена к получению пяти статуэток, включая за лучший фильм года^[6], и выиграла в тех же категориях, что и на «Золотом глобусе» — «Лучшая мужская роль второго плана» у Кристофа Вальца и «Лучший сценарий» у Квентина Тарантино. (http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%BE_%D0%BE%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%B4%D1%91%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9)

сказати що я розчарований це нічого не сказати, напевно в суддях є багато любителів кровяки, бо стрілянина, нетерпимість до расизму і  на фоні цього всього історія кохання. якось плоско шановні, вам так не здається?
Крістофер Вальц  дійсно непогано зіграв німця антирасиста, напевно через цю колізію, антирасист і німці в 3 рейху, можливо щось у цьому є.
Після перегляду цього фільму я зрозумів, що коли хочеш дивитись дійсно якісні і розумні фільми, то дивись європейський кінематограф.